Божество різанини

В одному з міських парків Парижа один хлопчик вдарив іншого по голові кийком — у результаті два вибиті зуби. Родина кривдника (Ален і Аннет) приходить до родини жертви (Мішель і Веронік), щоби принести вибачення і вирішити проблему. Драматург ретельно змальовує кожного з чотирьох персонажів. Ален — адвокат, який весь час розмовляє по своєму мобільнику, чим страшенно дратує всіх; він цинік і мало цікавиться долею сина. Аннет — фахівець із нерухомості, дуже фальшива, улеслива жінка, яка, зрештою, виявляється слабкою і нещасливою. Мішель крамує різним залізяччям; він не менш цинічний, ніж Ален, але намагається приховати це за машкарою ґречності та прагматизму. Веронік — бібліотекарка, письменниця, сповідує гуманістичні цінності, пише книжку про конфлікт у Дарфурі, цікавиться живописом. Розмова батьків заходить у глухий кут. Наївшись пирога з фруктами і надто рознервувавшись, Аннет починає блювати. Це стає точкою відліку для спадання машкар із героїв. Кожен із них виявляє себе не таким, яким хоче здаватися. Мішель — викинув на вулицю домашнього хом’яка, і той, напевно, загинув. Веронік — у полоні речей, її більше цікавлять цінні альбоми з репродукціями, ніж Аннет, яку вивертає після пирога. Зрештою, всі слова сказані, Мішеля названо «вбивцею», Веронік — «дешевкою», а їхній син, виявляється, гомосексуал, через що й отримав кийком по зубах. «Вельми сучасна спокуслива манера, найнезвичніший драматургічний голос Франції та найкращі традиції великої французької літератури» Тільман Краузе, Die Welt «Про наше суспільство вона каже більше, ніж усі сучасні серйозні дослідники. Найкращий сучасний автор комедії» Етьєн де Монтеті, Le Figaro «Напрочуд майстерно виписані діалоги» Франк Нуші, Le Monde «Кортить чогось стислого, потужного та їдкого, чогось, від чого не сила відірватися? Ви довго ходитимете під враженням від цієї маленької малоприємної книженції» Psychologies «Надто жорстоко і надто кумедно» Жером Серрі, Le Nouvel Observateur