Кайдашева сім’я

Концептуальне видання «Кайдашевої сім’ї» для школярів – ще одна новинка альтернативної серії української класики від «Основ». Заяложена програма, втомлені вчителі, знудьговані учні, загальна атмосфера ненависті та відбувальщини? Насправді у нас хороша література, потрібно тільки дати їй шанс. Наприклад, видати так, щоб класика пасувала образу сучасної молодої людини. Особливість видання – концептуальне та креативне оформлення. Сучасні колажні ілюстрації художниці Лєри Схємки провокують читача – і спонукають замислитися: а може, справді так мало змінився світ із тих часів, якщо ми щиро сміємося над жениханням Карпа і Лавріна, лайками Кайдашихи і її невістки Мотрі, співчуваємо старому Омелькові, співпереживаємо тендітній Мелашці? Одна із найяскравіших повістей української літератури, «Кайдашева сім’я», покликана розкрити трагедію села Наддніпрянщини у ХІХ столітті. Конфлікти усередині однієї колоритної (але якої ж типової!) родини зображені із гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації життя громади, поведінку духовенства, які призводять до «змізеріння людського духу». З сайту видавництва 'Основа' Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище – Левицький) – письменник, один із найяскравіших представників реалізму в українській літературі. Прозаїк, драматург, етнограф-фольклорист. Народився 13 (25) листопада 1838 року у м. Стеблів Київської губернії, в родині священика. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), Київській духовній академії (1861–1865). Враження цього періоду життя покладені в основу роману «Хмари». Замість духовної кар’єри обрав педагогічну. Викладав російську словесність, а також історію та географію у Полтаві, Седлеці, Каліші, Кишиневі. У 1885 році, вийшовши у відставку, письменник оселився у Києві і надалі займався суто літературною діяльністю. Жив скромно. До останніх сил працював, щоб завершити свої твори. Помер 2 (15) квітня 1918 року у шпиталі для одиноких людей на Дегтярівці у Києві. Похований на Байковому кладовищі. Найважливіші прозові твори: «Дві московки» (1868), «Микола Джеря» (1876), «Хмари» (1874), «Кайдашева сім’я» (1879), «Афонський пройдисвіт» (1890), «Князь Єремія Вишневецький» (1897). За матеріалом з сайту видавництва 'Основи'