Високоестетичні образи і глибинні філософські роздуми капітулюють, коли цивілізований світ вчергове занурюється у якусь первісну, тваринну, жорстоку бійню. За усієї поваги до Д. Джойса і М. Пруста, саме манера Б. Гуменюка нині є актуальною, зрозумілою та доступною усім категоріям українських читачів: і високочолому професору, й епатажному політику, і звичайному солдату, котрий добре розуміється на безпілотниках і тепловізорах. В осмислені подій Майдану і війни, автор передає своє суб'єктивне безпосереднє враження як учасника подій, водночас прописує ці процеси в загальноісторичному контексті боротьби українців за незалежність. Тональність художніх текстів - епічний журливий спокій - так само є чесним і органічним баченням війни у її глибинному вимірі автором. Настрій, образність творів Б. Гуменюка тяжіють не до суб'єктивізму зачарованого красою соняха декадента-богемця, а до чіткої позиції гуманіста, громадянина, патріота.