Бачу сни

В часи надшвидкісного інтернету, божевільних цін, безсоромного лицемірства і короткого життя люди забули, що таке справжнє добро. Чомусь хороші вчинки стали перманентними, а злі — звичними. Люди втрачають бажання творити, і стають звичайними споживачами дечого готового, зробленого за них, бояться розкрити себе, проявити з якоїсь оригінальної сторони. Та мова геть не про це, а про те, що коїться в серцях людей, у їх душах. Ось де слід шукати корінь всього поганого, що стається навколо — у самих собі! Невже ви досі можете наївно вважати, начебто хоч щось навколо відбувається просто так? І я кажу зовсім не про долю, а про резонанс від наших вчинків. Ми живемо за принципом доміно, яке в результаті повертається в нашу сторону. Життя надто легке, щоб просто померти, і надто важке, щоб прожити його без страждань. Жодне слово з цієї книги не претендує на ваше визнання, жодне речення не було написано з думкою «А чи сподобається це комусь?», жоден розділ цієї книги не можна вважати ані правдивим, ані видуманим. Тому, саме тобі вирішувати — що з цього правда, а що вигадка. Тарас Квітик Буває так, що людина й сама до кінця не знає хто вона допоки інші їй цього не покажуть. Всі ми, звісно, є особистостями, маємо певні неповторні риси характеру та зовнішності, цілі та бажання. Але, як може виявитись світло якщо не прийде темрява? Як можемо зрозуміти, що є добре, коли не приходить в життя щось зле. Життя — це нескінченна ланка реактивів в сумі з якою ми розуміємо хто ми є. Тільки завдяки чи на противагу ми можемо виявити у собі найкращі риси. Це подібно до сталі, яку щоби вигартувати потрібно піддати високим температурам та сильному натиску наковальні й молоту. Звісно, якогось моменту можна сказати обставинам: все, з мене досить. І залишитись на етапі чорного понівеченого заліза. Ми всі в праві вибирати в собі добро чи зло тоді, коли воно виявило свою сутність. І мабуть таки від кожного з нас залежить чи настане «світанок» на цій темній планеті після кожної «ночі» несправедливостей та зла. Христина Сирова