Більша книжка

Унікальна рукописна збірка поезій Т. Г. Шевченка, що увійшла в історію літератури під назвою «Більша книжка», компонувалася автором після звільнення його із заслання в період від 21 лютого 1858 р. до 5 грудня 1860 р. Після ретельного відбору і авторського редагування «невільничої» поезії, записаної на засланні до «Малої книжки», більше відомої як «захалявна», із неї було відібрано лише 79 творів за 1846–1857 рр. Завершальним серед них є поема «Москалева криниця», закінчена 16 травня 1857 р. в Новопетровському укріпленні. Наступний розділ цього рідкісного манускрипта розпочинається поемою «Неофіти» (8 грудня 1857 р.), написаною уже на волі затриманим у Нижньому Новгороді поетом, який перебував там майже півроку під наглядом поліції. Останньому запису у «Більшій книжці» (дата «1861», за якою – лише чисті поля сторінок цього фатального року) передує вірш «Зійшлись, побрались, поєднались…», датований 5 грудня 1860 р. Майже всі твори записані до «Більшої книжки» самим Шевченком, але деякі вірші й поеми скопійовані з чернеток переписувачами – друзями поета. Усі ці списки були прочитані і при потребі виправлені автором. Рукописна збірка «Більша книжка» – автентичне джерело текстів понад сотні творів, які канонізовані академічним шевченкознавством як основні з поміж наявних редакцій і варіантів і є найавторитетнішими для дослідників і видавців спадщини великого Кобзаря.