Червона сукня моєї тітки

Ця зворушлива книжка-картинка — мініатюрна лірична повість про прийняття і проживання досвіду невиліковної хвороби і смерті. "Вона вірить у любов до своєї справи, бесідує про поезії Ліни Костенко зі студентами, їздить на ровері парком, густим від дитячого сміху, плаває серед фіолетово-жовтих смугастих риб, виполює бур'ян, що дратує пудрові троянди в саду". А ще одягає червону сукню і поводиться так, ніби завтра не існує. Для неї це так і є. Тому вона із вдячністю та любов'ю насолоджується кожною з відпущених їй миттєвостей. Її останні дні — безцінний урок для тих, хто залишається. Для нас із вами. Ця історія вчить усвідомлювати і приймати життя в усіх його проявах, навіть біль і втрати, навіть те, що нам непідвладне. Вчить проживати кожен день як останній — яскраво, радісно, творчо. Адже найкращий час для того, щоб бути щасливим, — зараз.