«Донецьк – таке ж місто, як і всі інші, якщо не враховувати війни в передмістях, порожнечі на вулицях і страху в головах людей». Чотирнадцятирічним підлітком Мамука опинився у вирі війни в Грузії, а через багато років прибув на фронт на Донбасі, де цілив з автомата у російських військових, бився з ними в рукопашному бою та відстежував їхні позиції перед пострілом із міномета. По інший бік від лінії фронту злочинець Юра долучився до лав проросійських бойовиків. А Ліза, яка мешкала в передмісті Луганська, залишила свій дім на кілька тижнів, щоби бути подалі від атак сепаратистів. Вона не підозрювала, що більше туди не повернеться. Томаш Форро розповідає про війну на Донбасі із самого осердя конфлікту. Він розмовляє з людьми по обидва боки фронту, неодноразово ризикує життям і потай проникає туди, куди не заглядав жоден журналіст. Він ґрунтовно описує політичну ситуацію на сході України та російську тактику гібридної війни, в якій традиційні бої змішано з діями нерегулярних формувань, а факти – із пропагандою. Його аналітичні роздуми нерозривно пов’язані з історіями людей, для яких війна та її наслідки є болючим повсякденням. Велика політика переплітається тут із малою, а долі вояків – із долями звичайних сімей, які в цьому конфлікті втратили все, що мали.