'Із яких причин і через кого спустошена земля наша?' – питання, що ставив собі Величко, ставимо тепер і ми по новій Руїні, по страшних літах большевицького панування на Україні. Козацький літописець бачив Україну, на яку наїхав ворог, з 'градами і замками безлюдними', з 'полями запустілими, непотрібною лядиною зарослими'. Такою бачив її в 13 віці Серапіон, коли її звоював 'язик немилостив і землю нашу пусту сотворивша, і гради наші пліниша, і церкви святия разориша, і братію нашу убиша, і порабощени от іноплеменник' були ми так, як і за большевизму. Звідки впало це рабство? З яких причин 'лицарські сини' обернені – за виразом Шевченка – в 'свинопасів' і 'хамових синів'? Чому їх, як Навином ворожі народи, обернуто в 'дроворубів і водоносів' вибраного племени, в гелотів? Чому і за що звалилися на нас ці апокаліптичні часи? Бо, як і за Серапіоcа. повинен нас огортати страх 'не ради самого бідствія', а 'ради вини бідствія, то єсть гріхів'. Дослідити 'вину бідствія', що впало на нас – мета цієї книги.