Князі Радзивіли

У літописі Великого князівства Литовського, Королівства Польського та Речі Посполитої (союзної Польсько-Литовської держави) є чимало знакових постатей, які ввійшли в аннали світової історії. Королі, видатні полководці, вчені й майстри мистецтв… Багатьом відомі імена польського короля Казимира III Великого, Великого князя Литовського і короля Польщі Ягайла, короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського, Великих князів Литовських Гедиміна і Вітовта, некоронованого короля Волині — князя Василя-Костянтина Острозького, королів-полководців Стефана Баторія і Яна III Собєського, вченого Ніколая Коперніка, першодрукарів Франциска Скорини, Івана Федорова (Федоровича) та багатьох інших. Дещо осібно стоїть литовська за походженням магнатська родина Радзивілів, численні представники якої були від часів Середньовіччя до Новітніх часів áкторами на шахівниці Старого Світу. Радзивіли — одна з найвпливовіших і наймогутніших, дуже численних і розгалужених магнатських родин не тільки Великого князівства Литовського (ВКЛ), а й Речі Посполитої. Вони сконцентрували у своїх руках як чималі владні прерогативи, обіймаючи найвищі державні посади, так і величезні за обсягом багатства, палаци, замки на литовських, українських, польських, білоруських і навіть німецьких землях. Один із найвідоміших представників роду Миколай Радзивіл Чорний стояв біля витоків ухвалення Литовського статуту 1566 р. (кодексу середньовічного права у ВКЛ, який називали Волинським). Він називав Велике князівство Литовське Respublica bene ordinata, що означає 'добре впорядкована держава'). Ще раніше, у 1550—1551 рр., польською королевою, дружиною останнього Ягеллона, Сигізмунда II Августа, була Барбара Радзивіл, як вважають багато істориків, отруєна королевою-матір'ю Боною Сфорцою. Трагічна історія кохання молодої литовської красуні і польського короля не одне століття надихала поетів, драматургів, художників… Радзивіли залишили чималий слід у Пруссії, Франції, Російській імперії, були учасниками Наполеонівських війн на боці Франції, Польських повстань XIX ст. на території імперії Романових. Цікаво, що Президентський палац у Варшаві — це колишній палац Радзивілів. Велике князівство Литовське, а згодом і Річ Посполита були найбільшими за територією та населенням державами в усій Європі протягом XVI—XVIII ст. Вони справді стали спільною вітчизною для поляків, литовців, українців та білорусів. Тривала присутність знаного литовського роду на українських землях, залишила помітний слід у вітчизняній історії. Головним осередком українських Радзивілів, їхнім родинним гніздом стала Олика на Волині, з чарівним замком і, на жаль, безслідно втраченою мережею парків. Ще 1554 р. князь Миколай Чорний, маршал, канцлер Великого князівства Литовського, завершив будівництво Олицького замку — важливої оборонної резиденції в умовах постійних набігів кримських татар. Поступово, протягом XVI—XVIII ст. олицька, а згодом несвізька (сучасна Білорусь) гілки Радзивілів стають чи не найпотужнішою магнатською родиною на українських землях — завдяки шлюбам із представниками роду Собєських, Вишневецьких (із цих українських за походженням родин, до речі, походили два польські королі), Тишкевичів. Олика, Жовква, Бердичів, Білий Камінь, Білокриниця, Старокостянтинів, Радивилів, Чарторийськ і ще декілька міст і містечок сучасної України тією чи іншою мірою пов'язані з історією роду Радзивілів. Наприкінці минулого року завдяки старанням київського видавництва 'Балтія-Друк' побачила світ книжка-альбом 'Князі Радзивіли', присвячена славному литовському роду. Погляд на рід Радзивілів із Вільнюса, Дубінків, Олики, Несвіжа, Мира представляють відомі історики: українець — доктор історичних наук Володимир Александрович (книга перша — 'Радзивіли в Україні'), білоруска — кандидат історичних наук Ольга Баженова (книга друга — 'Радзивіли в Білорусі'), литовка — доктор історичних наук Раймонда Рагаускене (книга третя — 'Радзивіли у Литві'). Координатори проекту — литовські дослідники — доктор історичних наук, професор Альфредас Бумблаускас (передмова, інтерв'ю з нашими сучасниками, нащадками великого роду Матеєм і Миколаєм Радзивілами) і доктор історичних наук Генуте Кіркене (розділ 'Радзивіли у сучасній історії. Спадок Радзивілів у XIX—XX ст.') провели величезну за обсягом роботу. Понад 500 чудових ілюстрацій, фотографій, гравюр, літографій, архівних документів, малюнків, картин, старовинних мап дають змогу доторкнутися до витоків, відкривають нові, невідомі раніше паралелі. '…Нема більш значущої родини, чия ідея та спадщина так об'єднували б народи забутого ВКЛ — Україну, Білорусь, Литву, так і Польщу. Без Радзивілів немає історії ВКЛ, без них була б інша історія всього регіону УБЛ (вислів видатного польського публіциста та видавця Єжи Гедройця для визначення цього східноєвропейського регіону — Україна, Білорусь, Литва)', — пише Альфредас Бумблаускас у передмові до цієї дуже цікавої книжки. Сергій Махун, 'Дзеркало Тижня'