Кокос із неба, або Як я стала дорослою

Полі майже 15. Зараз вона сидить на розі Прорізної в Києві, їсть морозиво і задоволено мружиться на сонце. Аби її зненацька хтось окликнув і таємничим голосом повідав, що за декілька місяців вона разом із родиною переїде жити на екзотичний острів, де замість морозива Поля щоранку їстиме кокосове желе; що вона довго шукатиме спільну мову з новими однокласниками і з рештою ледве не поб’є дівчину; а потім почне ревнувати, бо закохається безтямно; і навіть переховуватиметься у старовинному палаці у джунглях в гостях у божевільної панночки... звідкіля ледве врятується, щоб розповісти усім страшну правду.
Так, аби хтось її зараз окликнув і сказав «Полько, ти віриш, що все це відбувається з тобою?», — вона б не повірила. Нізащо не повірила б.
А ви вірите?