У книжці йдеться про те, як демократичний Захід у 1938 році намагався уникнути великої війни, але заохочував агресора до дії. Мюнхенська угода стала кульмінацією політики умиротворення, брутально знищивши суверенітет молодої Чехословацької Республіки на догоду ілюзорному миру. Її президент Едвард Бенеш тоді скрушно виснував: «Це зрада, яка сама себе покарає». Західні демократії, обравши ганьбу замість війни, отримали і війну, і ганьбу. Пйотр М. Маєвський майстерно аналізує міжнародну кризу, у яку світ занурився напередодні Другої світової війни. Ледь не щоденна реконструкція подій, надзвичайна увага до деталей, залаштункові розмови політиків у Празі, Берліні, Римі, Лондоні та деінде, протистояння розвідок, аналіз психотипів головних дійових осіб, їхня сила та безсилля витворюють динамічний сюжет, у якому напруга зростає із кожною сторінкою. Тут немає довгих розділів, оповідь радше нагадує щоденник, у якому кожен запис побудовано довкола важливих місць, людей та подій. Читач стає очевидцем і разом з протагоністами переживає увесь буремний 1938 рік, опиняючись у вирі політичного трилера, на жаль, з відомим фіналом. Привид Мюнхена ще й досі впливає на світову політику. Хтозна, може саме зараз у чиїхось кабінетах витає ідея «нового Мюнхена». Тож ця книжка – хороше підтвердження того, що угода з дияволом ніколи не принесе добра.