П’ятнадцятирічна Діана виїздить з Ірпеня з двомісячною сестрою від іншого батька Іванкою на руках. Вітчим Діани в ЗСУ, мама Діани зникла в Ірпені за нез’ясованих обставин. Тато Діани, який багато років живе у Відні, забирає її з сестрою до себе. Для всіх трьох починається новий етап життя. Психотерапевтка Діани радить писати листи до мами, розповідаючи тій про своє біженство. Може здатися, що це книжка про втрату, після якої неможливо отямитися, про зруйновані життя, про біль, безпорадність і приреченість на понівечені долі всіх тих, кого торкнулася злочинна війна та потворна агресія росії проти України, але насправді – ні. Насправді це книжка про те, як безкінечно, з усіх можливих і неможливих сил люди бережуть одне одного та дбають одне про одного, віддаючи всю ту любов, про яку вони навіть не знали, що можуть стільки її віддати.