Мексиканські хроніки

Мексиканські пригоди українського мрійника Перше, що треба зробити, перед тим, як відкрити цю книгу, – примружитись. Бо з її сторінок вас просто-таки заллє променями пекучого мексиканського сонця. Разом із автором, Максимом Кідруком, ви пройдете вздовж усієї Мексики – від Тихого океану на заході до Карибського моря на сході. І ця подорож, хай і уявна, запам’ятається вам надовго. Але про все по черзі. Мексика приголомшує читача не відразу. Спочатку треба подолати разом із автором нелегкий шлях до усвідомлення своєї Мрії. І лише тоді, коли випробування буденністю й рутиною будуть пройдені й перешкоди подолані, ви зможете розпочати цю захопливу подорож. “Мексиканські хроніки” – не простий путівник, а радше – подорожній щоденник, усі пригоди в якому описані настільки емоційно й кумедно, що часом просто неможливо стриматися від реготу. Треба віддати належне авторові – адже посміятися над самим собою насмілиться далеко не кожен, а тим більше – поділитися з читачами історією своїх поневірянь (часом смішних, а часом і небезпечних). Але Максим Кідрук робить це настільки легко, безпосередньо й щиро, що до кінця книжки вам здається, ніби автор – якщо не ваш добрий друг, то принаймні за келихом пива у одному з описаних у книзі хостелів ви з ним точно спілкувалися. Може, ваша зустріч відбулася у Акапулько, й Максим розповідав вам, як невинна прогулянка пляжем закінчилася для нього втечею від місцевих бандитів, або як, заснувши в готелі біля відкритого вікна, він примудрився обгоріти до “кольору піонерського галстука”. А може, в древньому Паленке, де автор скуштував місцевої екзотичної страви, яка виявилася такою гострою, що у дегустатора чотири години поспіль з очей лилися сльози. А може, цей відчайдуха ділився з вами враженнями від прогулянки справжніми мексиканськими джунглями. Який би момент своєї подорожі не описував автор – читаючи, неможливо позбутися враження, що він розповідає все особисто вам. Мабуть, такий ефект спричинений тим, що цей відчайдушний парубок здійснив мандрівку сам! Не знаючи іспанської мови, не маючи у заокеанській далекій країні знайомих, у яких можна зупинитися, пересуваючись не надто комфортабельним транспортом та спілкуючись під час подорожі з випадковими, такими як і сам, мандрівниками, автор, певно, отримав гостру потребу висловитись, поділитися новими неймовірними враженнями. Так і з’явилася ця книга. Уважний читач зверне увагу на примітку в кінці видання, у якій йдеться про те, що більшість розділів були написані в Мексиці, так би мовити, по гарячих слідах. Саме тому, якими б захопливими не були пригоди й якими екзотичними не здавалися би місцини, все ж у першу чергу звертаєш увагу не на те, про що написано, а на те, як. Аж не віриться часом, що “Мексиканські хроніки” – дебютна книжка Кідрука, і недарма журі “Коронації слова” присудило їй друге місце у цьогорічному конкурсі.