У пропонованій збірці наведено низку ранніх оповідань В. Винниченка (1880—1951), що належать до найкращої частини творчої спадщини письменника. Кожне з оповідань — це зворушлива і яскрава розповідь про драматичну долю людини. Письменник із симпатією змальовує простих “маленьких” людей, які є носіями найкращих начал народного буття (“Федько-халамидник”, “Раб краси”), людей освічених, романтичних і водночас рішучих у відстоюванні високих ідеалів (“Момент”, “Зіна”). Разом з тим він далекий від сентиментального замилування цими людьми, часом безжально сатиричний у зображенні рідного українства, проявів самозакоханості чи пристосуванства (“Уміркований” та “щирий”). Ми живемо у зовсім іншому світі. Але твори В. Винниченка зберігають свою художню цінність і сьогодні.
