Намагаючись вийти за межі "чорно-білих" поглядів на історію націоналістичного руху, професор Українського католицького університету у Львові Олександр Зайцев у критичному начерку інтелектуальної біографії Дмитра Донцова керується тим засновком, що боротьба за незалежність України і "доба фашизму" в Европі становлять контексти, без розуміння яких годі скласти адекватне уявлення про український інтеґральний націоналізм 1920-х – 1930-х років. У цих контекстах автор і розглядає причини відносного успіху "чинного націоналізму" в період між двома світовими війнами, простежує світоглядну еволюцію його головного ідеолога і міркує про міру впливу на донцовську доктрину фашистських та націонал-соціялістичних ідей і практик. Хронологічні рамки дослідження обмежено 1922–1939 роками – львівським (вістниківським) періодом діяльности Донцова, її вершинним етапом, а водночас – найважливішим відтинком інтелектуальної історії українського націоналізму.