Невірші. 2.0

«Скільки слів потрібно для того аби описати кохання? Роман Штігер у своїй новій книзі розповідає зворушливу і подекуди пронизливу історію любові — її вимовлянь і вишіптувань, її зойків і стогонів, розлук з нею і щемких повернень у велику порожнечу, що залишається на тому місці де могли б бути шрами. Цю збірку рекомендується читати тим хто ще не зневірився, не загрубів і звісно ж — тим хто в дорозі. » Дмитро Лазуткін «Якщо десь існують метрики болю, туги та смутку, то вони зашкалюватимуть поруч із збіркою Штігера. Здається він почергово чи то згадує, чи створює її. І в цих словах вони вже проживають історію кохання. Кохання, до того ж, на будь який смак: спокійне та затишне, пристрасне та драматичне, нерозділене, байдуже, приречене та всеохопне. Здається, він шукає її. І при цьому використовує всі відомі йому методи. Можливо, ці пошуки колись увінчаються успіхом, він заспокоїться і відкладе перо. Але, відверто, я не знаю чого хочу більше — щоб він був щасливий, чи продовжував писати. » Іван Байдак «Багато тепла, ніжності, але й багато болю. Дуже приваблює щирість в описанні переживань, радий, що ти не бравуєш там, де відчуваєш муку. Смирення перед болем викликає довіру до поета! Маєш слово, яке тече: озивається римою чи асоціацією, коли, здавалось, вже все втрачено. Окремо про образність. Несподівана космічна, спершу недовіряв їй, тепер якось відчув, що вона — притаманна твоїй свідомості. Нехай все вдасться надалі, чуття стають тоншими, а слова гострішими. Хай воно розвивається! » Любко Дереш