Світлана Алексієвич народилася в сім'ї сільських вчителів в Івано-Франківську. Батько - білорус, мати - українка. Після демобілізації батька з радянської армії родина перебралася до Білорусі. Лауреат багатьох міжнародних літературних премій та Лауреат Нобелівської премії з літератури за 2015 рік. Німецьке видання 'Німецька Хвиля' назвало її «блискучим майстром художньо-документальної прози». Це друга книга славнозвісного художньо-документального циклу Світлани Алексієвич 'Голоси Утопії'. Вона містить спогади про Другу світову війну на теренах СРСР тих, кому під час війни було 6—12 років, — найменш заангажованих і водночас найвразливіших її свідків. 'Війна очима дітей виявилася ще страшнішою, ніж та, яку закарбував жіночий погляд у книжці 'У війни не жіноче обличчя'. 'Останні свідки' — це подвиг дитячої пам’яті', — йдеться в анотації.