Ця книжка - як лист з минулої епохи, епохи живої пам'яті про Гната Хоткевича та перехресні й неперехресні долі його родини. Її авторка, наймолодша донька українського класика Галина Хоткевичівна, яка, здавалося, була вирвана з України з корінням, є останнім носієм тієї пам'яті. Читати її спогади навдивовижу легко. І навіть захопливо спостерігати, як крізь пів столітню товщу часу та неприсутності в рідних просторах у цих її текстах неймовірним чином проростають незнищенні гени батькового письменницького хисту, любові до всього рідного та ота його невсипуща охочість до діла культурного й громадського. Запасу Хоткевичового таланту з вершком вистарчало й на його родину. Якби не жорстока епоха, в яку усім їм довелося жити, ті творчі дари могли б рясно зародити. Якби...
Для найширшого кола читачів.
