Теорія Nації

Вітчизняна націологія має чимало достойників, але більшість із них досі відомі лише обмеженому колу фахівців. Серед них виділяємо крайового провідника ОУН, лідера так званих «двійкарів», талановитого теоретика та досвідченого практика українського націоналізму Лева Ребета, чию працю читач тримає у руках. Це його монографічне представлення явища істоти нації, наука про яку давно повинна доповнити, а то й узагалі заступити потрактований у викладах теорії держави опис населення. Вона може бути підручником для всіх, хто цікавиться державно-політичними й соціологічними проблемами. Чому так? Ну, бо на перший план у процесі еволюційного перетворення українського народу на націю автор висуває кілька чинників: автохтонність (етнічне ядро), релігію (православну віру), мову і самобутні традиції, носіями яких були нижчі верстви (міщанство, частина дрібної шляхти, ремісники). Однак, тільки з появою власної, незалежної військової сили (козацтва) піраміда суспільної організації набула довершеного вигляду. Наводячи приклад сусідніх європейських народів Ребет наполягає, що українська нація може існувати вільно, господарювати на своїй землі лиш у самостійній державі Україна. Його концепція передбачає наявність народного (демократичного) суверенітету, породженого стихійним рухом знизу вгору, який дисциплінується завдяки широкій хвилевій суґестії. «Нація – це передусім стихія згуртованого народу. Це змагання і спільність волі. Це також історична спільнота, яка має найбільшу інтенсивність впливу, а людина належить до неї всім своїм єством й усіма сторінками свого життя. З цієї причини нація – це тривка і природна форма людського життя», – вичерпно висновує істоту нації фаховий правник Лев Ребет.