Теорія змови

Кінороман-фарс «Теорія змови», який приходить до українського читача, — це справді динамічне і гостре письмо, цікавий сюжет, колоритні, яскраві персонажі, круті, несподівані колізії, чіткий фінал, що, одначе, лишає авторові можливість коли-небудь повернутися до цього твору і створити якусь «Теорію змови-2». Після розпаду СРСР наші держави — і Україна, і Білорусь — опинилися в приблизно однакових умовах. Перед ними постали приблизно однакові проблеми та виклики, з якими вони борються й сьогодні. І, мабуть, боротимуться ще досить довго. Радянське минуле не зникло безслідно: воно ще простягає свої кінцівки до українців, білорусів та інших народів, які вирвалися з сімдесятилітнього тоталітарного полону. Тому проблеми невеличкого білоруського містечка Торгачова — це й проблеми багатьох малих і великих українських міст, особливо по лівий бік Дніпра. Пригоди молодого фахівця Скиргайла, чоловіка передового й патріотичного, але водночас зануреного в затхлу провінційну атмосферу, яка, наче болото, засмоктує, обволікає, сповільнює й паралізує, дуже легко проектуються й на українські реалії. Навіть російський офіцер — капітан Копєйкін — іще нещодавно почувався на українській землі, наче вдома. Міський голова та його поплічники в Торгачові нічим не відрізняються від своїх колег десь у Рогатині чи Козельці.