Перша і найбільша частина цього видання – вірші. Деякі з них відбивають почуття і світосприйняття спершу молодої дівчини, потім ув’язненої, але внутрішньо абсолютно не зламаної жінки, нарешті, людини звільненої, тієї, що повернулася до своєї країни та до «сродної праці». Інші мають публіцистичний характер або є типовою воєнною поезією. У своїй творчості Катерина Мандрик-Куйбіда виразно спиралася на народний варіант літературної традиції, а також на класичну спадщину української поезії.
Особливий блок віршів Катерини Мандрик-Куйбіди утворюють речі, написані вже після арешту, в сталінському таборі (тобто, за великим рахунком, за логікою боротьби – в полоні). З одного боку, вони є документом боротьби (часто переважно внутрішньої, підпільної) людини за власну гідність, за життя, за людську сутність. Із другого – в них, попри весь очевидний трагізм і напруженість ситуації, виникає специфічний, естетично виразний філософський настрій і мудра сумовита іронія. Що ж, вони, ці поетичні знаки зрілості, найкраще свідчать про те, що свою боротьбу за самість в ув’язненні Катерина Мандрик-Куйбіда рішуче й беззаперечно виграла
За матеріалми сайту smoloskyp.org.ua
