Центральні місця у книжці «Зелені кролики» посідають… зелені кролики (окрема заувага: не плутати кроликів з «білочками»). Навколо цих не дуже стандартних і не завжди доброзичливих істоток й закручується сюжет-фабула, а на сюжет-фабулу відповідно нанизуються пригоди на тверезу голову й перипетії напідпитку.
Люди у «Кроликах» – поети і непоети, пасажири й провідниці, збоченці і нормальні, слухачі й глядачі – відіграють радше ролі статистів, аніж повноправних і повноцінних персонажів.
Якщо ти, читачу, ще не розівчився мріяти і фантазувати, якщо ти, читачу, ще не втратив свого дитинно-метафізичного зору, якщо ти, читачу, вмієш водити козу о будь-якій годині доби і о будь-якій порі року – то вперед у потягово-урбаністично-зеленокроликівські мандри. І буде тобі весело. І буде тобі страшно. І буде тобі...
