Зося з вулиці Котячої йде по сліду

Привіт! Це знову я — Зося з вулиці Котячої!
Настання осені було б набагато приємнішим, якби не новий шкільний рік, що саме о цій порі падає на людей, як грім з ясного неба. Ніби й відомо, що початок (або випадання) ШКІЛЬНОГО РОКУ неминучий, але все одно це завжди шок. Принаймні для мене. Мені шкода довгих вечорів і ранків, пиття какао і витріщання у вікно, і слухання цвіркунів на терасі, і рахування зірок. Тепер життя обмежується школою та будинком. Ну, гаразд... Я знаю, що трохи перебільшую, але мені можна...