Донато Каррізі – італійський автор, режисер та сценарист, відомий умінням майстерно створювати атмосферу напруги й тонкої психологічної гри. Його режисерський дебют відбувся з екранізації власного роману «Дівчина в тумані», за який він у 2018 році здобув премію Давид ді Донателло в категорії «Найкращий новий режисер».
Пропонуємо ознайомитися з добіркою книг із різних серій автора:
– «Слідство Міли Васкес. Книга 1. Нашіптувач»
Це перша історія з циклу про слідчу Мілу Васкес. У різних місцях зникають шестеро дівчаток. У глибині лісу знаходять шість невеликих могил, і в кожній – лише дитячу руку. Ані тіл, ані живих постраждалих поліція виявити не може. До розслідування залучають Мілу Васкес, фахівчиню з пошуку зниклих дітей, і досвідченого криміналіста Ґорана Ґавілу. Кожна нова зачіпка лише заплутує справу ще більше, адже факти суперечать, а межа між добром і злом розмивається, залишаючи все менше світла у мороці.
– «Слідство Міли Васкес. Книга 2. Гіпотеза зла»
У кожної людини трапляються миті, коли хочеться зникнути. Дехто здійснює цей намір – і про них забувають усі, окрім Міли Васкес. У її кабінеті, на «стінах зниклих» у відділі «Лімбо», сотні очей щодня нагадують про тих, кого поглинула темрява. Та одного дня кілька таких людей повертаються… зовсім іншими. Вони мають єдину мету – убивати, і зло назавжди залишило на них свій відбиток. Розслідування заходить у глухий кут, і лише Міла здатна знайти пояснення. Їй потрібно надати цьому злу обрисів та сформулювати свою версію – гіпотезу зла.
– «Слідство Міли Васкес. Книга 3. Людина в лабіринті»
Вона приходить до тями у безвіконній лікарняній палаті, нічого не пам’ятаючи про власне минуле. Чи це реальність, чи частина жорстокої гри? Лікар Грін пояснює: її звати Саманта, її викрали дорогою до школи, а втекти їй вдалося лише тепер. З моменту зникнення минуло 15 років, і тепер вона може допомогти вистежити викрадача. Та все, що Саманта пам’ятає, – це моторошний лабіринт і його правила. Бруно, приватний детектив, який розслідував її справу, дізнається про її появу. Смертельно хворий і обмежений часом, він вирішує ще раз повернутися до розслідування, яке не давало йому спокою роками.
– «Слідство Міли Васкес. Книга 4. Гра в нашіптувача»
Після відставки Міла Васкес мріє лише про тишу і життя в будинку біля озера разом із донькою Алісою. Але один телефонний дзвінок руйнує її спокій: перелякана жінка благає про допомогу. Починають зникати діти. Поширюється моторошна відеогра, в якій учасники гинуть або зводять рахунки з життям, забираючи із собою й тих, хто поруч. За цим жахом стоїть загадковий Паскаль – він прагне затягнути Мілу у свою смертельну гру, головним призом якої стане життя або смерть її доньки.
– «Слідство П'єтро Джербера. Книга 1. Дім голосів»
Австралійка Ганна Голл роками живе з тривожним спогадом, який може виявитися як фрагментом реальних подій, так і породженням дитячої уяви: сцена вбивства немовляти переслідує її думки. Щоб розібратися, вона вирушає до Італії на прийом до психолога П’єтро Джербера, фахівця з гіпнозу, який зазвичай працює з дітьми. Метою терапії стає спроба повернути Ганну до її раннього досвіду та водночас виявити архівні сліди її минулого. Однак розслідування ускладнюється тим, що дівчина зростала в замкнутому середовищі, де контакти з іншими були суворо обмежені.
– «Слідство П'єтро Джербера. Книга 2. Дім без спогадів»
Минуло вісім місяців відтоді, як дванадцятирічний Ніко разом із матір’ю Мірою, албанкою за походженням, зникли за загадкових обставин, залишивши лише автомобіль, у якому тимчасово мешкали. Згодом хлопця знаходять – дезорієнтованого, мовчазного, проте фізично неушкодженого. Про долю його матері нічого не знають. Психолог П’єтро Джербер, якого залучають до справи, намагається за допомогою гіпнозу дістатися до істини, адже інші засоби не дають результатів. Часу обмаль, і невдовзі виявляється, що голос дитини, підозрюваної у вбивстві, розповідає історію, яка не належить йому…
У центрі сюжету – Рим, показаний не через туристичні листівки, а як місце, де розчиняються безвісти люди. Одного дня зникає студентка – її квартира зачинена зсередини, слідів боротьби немає. Справу беруться розплутати двоє незвичайних персонажів: Маркус – дослідник аномальних явищ, здатний вловлювати прояви зла в найзаплутаніших випадках, та Сандра – судова фотографка, що документує сцени злочинів. Розслідування приводить їх у глибини римського мороку, де жах і досконалість співіснують у моторошному симбіозі – у світі, побудованому на гріхах і смерті.
– «Ловець тіні»
У новому детективі знову фігурує Рим – місто, охоплене серією брутальних убивств. Маркус, який вміє розпізнавати сигнали зла, та Сандра, фахівчиня з криміналістичної фотографії, об’єднують зусилля у боротьбі з невловимим вбивцею. Без доказів, без очевидних зачіпок, вони змушені звернутися до найпотаємніших джерел – Архіву Гріхів. Попереду їх чекає зустріч з абсолютним злом. Динамічний і психологічно насичений сюжет розгортається на тлі давнього конфлікту між світлом і темрявою.
– «Володар тіні»
У 1521 році Папа Лев Х проголосив, що Рим не повинен потопати в темряві. Через пів тисячоліття технічна аварія призводить до вимкнення електроенергії – і місто поринає в ніч, яка розкриває свою жорстоку сутність. Із радіоприймачів лунає тривожне повідомлення про захоплення столиці. На цьому тлі діє безжальний вбивця, який залишає лише тінь і загадки. Маркус і Сандра знову стають єдиною надією на розкриття справи. Та чи зможуть вони дати раду жахіттю, що блукає під покровом темряви?
– «Я – безодня»
Невідомий чоловік, збирач сміття, уникає контактів і живе в добровільній ізоляції, щодня очищаючи вулиці від чужих залишків життя. Йому здається, що він непомітний для світу, та з’являється дівчинка-підліток із бузковим волоссям, яка порушує його спокій. Водночас у місті діє «мисливиця на мух» – жінка, що рятує жертв насильства. Їхні три життєві траєкторії сходяться в точці неповернення – на берегах озера Комо, що зберігає темні таємниці. Там, на межі реального й символічного, безодня починає дивитися у відповідь.
Отже, творчість Донато Каррізі – це своєрідне занурення в темні глибини людської психіки, де межі між реальністю та ілюзією, добром і злом, винуватцем і жертвою постійно зміщуються. Його романи – це не просто кримінальні історії чи детективні розслідування, а психологічні лабіринти, де персонажі ведуть боротьбу не лише з зовнішніми обставинами, а й зі своїми внутрішніми демонами.
Кожен сюжет Каррізі – це інтелектуальна гра з читачем, який ніколи не може бути певен, що розгадав таємницю до останньої сторінки. Його герої – не ідеальні, часто зламані або травмовані, що лише підсилює реалістичність і глибину оповідей. Автор уміло поєднує класичні елементи трилера з філософськими роздумами про природу зла, провини, пам’яті й ідентичності.
Так, Донато Каррізі не просто майстер напруженого сюжету, а дослідник темних зон людського існування, який запрошує читача стати співучасником слідства, що веде не лише до розкриття злочину, а й до глибшого розуміння самого себе. Його твори залишають тривожний післясмак і бажання знову поринути у світ, де кожен шепіт – це натяк, а кожна тінь – можливе зло.